Застряг хлопець у ліфті, натискає диспетчера.
чує:
– Якщо ви бажаете розмовляти українською мовою, натісніть 1,
если вы хотите разговаривать на русском, нажмите 2.
Хлопець подумав і натиснув 2, і чує:
– Ну що, москалику, застряг?

Вибрали в 2012 році Чапаєва президентом, а Петьку зробили прем’єром.

Бився – бився Василь Іванович з корупцією: і свобода краще, ніж
несвобода – говорив, і громадянське суспільство – створював, і ментів в
понтів – перейменовував, і Сколково – модернізував, ан нічого в нього
не виходить: (. Крадуть! Навіть ще більше, ніж раніше. Тим більше, що
сидіти з економічних статтями тепер практично не доводиться.
Втомився Чапаєв, розчарувався і поїхав до подруг Ангелі на російський народ
скаржитися, а Петьку за себе поки залишив.
Повертається він через місяць, і натішитися не може – чиновники
ввічливі, хабарів не беруть, працюють швидко і акуратно. Даішники не
баблоси збирають по кущах, а на перехрестях палицями махають – пробки
розганяють. Генерали не дачі руками солдат будують, а по полігонах бігають
– Солдат в атаку за собою ведуть. Лікарі операції роблять безкоштовно, а при
вигляді пухких конвертів ховаються в ординаторська та замикаються на ключ. А
народ, разом з ОМОН-вівцями, щосуботи виходить на узгоджені
демонстрації – бажати довгі літа влади. Лепота!
Викликав тоді Чапаєв до себе Петьку, обіймає, цілує, шубу з
президентського плеча, з Німеччини привезену, дарує і найбільшим
орденом нагороджує. Ну а тепер, каже, колись Петька – як ти за
місяць досяг того, чого я за всі роки домогтися не зміг! Видавай,
каже, Петька свою військову таємницю!
– Та немає в мене ніякої військової таємниці, Василь Іванович, людина я
малограмотний, про свободу і несвободу нічого не знаю, дебет з кредитом
плутаю, але от з кулеметом Максим – керувати досконало! Тому я
просто наказав у кожній установі поставити по два кулемети Максим з
повними коробками стрічок і трохи де хтось чесно жити не хоче –
чергою, чергою!
– Молодець Петька! Продовжуй далі. Тільки от я одне не зрозумів – а
чому два кулемети-то?
– Так пробував я одним обійтися, Василь Іванович, але не зручніше – все
час перегрівається!

Ідуть по пустелі німець, англієць і росіянин. Знайшли лампу. Потерли її, а звідти джин вилетів і каже:
– За своє спасіння виконую кожному по 2 бажання!
Німець каже:
– Хочу гарну жінку без комплексів і додому …
Раз, зник ….
Англієць говорить:
– О! А я хочу багато грошей і також додому!
Теж зникає …
Російський думав-думав, думав-думав і потім каже:
– Ящик горілки і всіх назад…

Поліцейський спостерігає за пані яка роздягається на березі річки. Коли вона уже почала заходити у воду він подав голос:
– Тут купатись заборонено.
– Чому ви раньше мовчали?
– А роздягатись тут не заборонено.

Дзвінок з поліцейської дільниці в Російське посольство:
– Там не ваша людина спить на лавці в парку без документів?
– Він тверезий?
– Ні! Поряд стоїть пляшка!
– Допита?
– Недопита!
– Це не наша людина!

– У мене син до Москви поїхав.
– І як? Працює?
– Хірургом працює. Ось робота. Ріже москалів, а йому ще за це гроші дають.

А я гуляю по Москві,
І бачу пам’ятник Бандері,
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам’ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де вуйки з Тель-Авіва кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів, шовіністів,
І всяких Путінів – козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили Леніна, тварюку,
А Кучма з’їв його весь прах.
Повсюди майорять прапори,
Червоно-чорнії – святі,
Нема московського терору,
І злоте св’ястя на стіні.
Яскраво світить ясне сонце,
Нема кацапської свині,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у Москві.