Жінка іде вночі на електричку. Обертається і бачить у світлі ліхтарів, що за нею біжить якийсь тип. Вона “ноги в руки” і – ходу. Біжать. Незнайомець не відстає. Жінка геть вибилась із сил і вже чує дихання у спину. Зупиняється, знесилена, і каже:
– Гаразд, я згідна на все. Тільки давай по-хорошому.
Чоловік, пробігаючи мимо:
– Та йди ти! Я на роботу спізнююсь…

“Пішов піп попісяти за церкву (московського патріархату, звичайно). Тільки почав, коли летить бджола, і ужалила попа у самий-самий… Піп звився – боляче ж.

Побіг швиденько до церкви, заскочив у притвор, дістав з холодку сметану і стоїть, мастить ужалене місце. Коли піднімає очі, а у дверях стоїть бабка – аж вклякла і рота відкрила. Піп розлютився:

– Чого витріщилася, стара? Ніколи в чоловіка не бачила?
– Та, бачила – каже. – Як не бачити. Тільки не знала, як воно заряджається.

Розумні жінки показують свою слабкість, дурні вважають за краще бути
сильними, а блондинки просто беруть за це гроші

В Україні не така сильна буква закону, як цифра хабара.

Чомусь біла нитка, якою з’єднані нові шкарпетки, завжди виявляється
міцніше, ніж нитки, з яких зроблені самі шкарпетки.

Цілувати свою дружину – одне задоволення … Чужу – зовсім інше